Субота, 25.11.2017, 01.06.28
Вітаю Вас Гость | RSS

Підгороднянська ЗОШ І - ІІІ ст.

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Кривенко К.М.

Дидактично-розвивальна гра

у навчанні молодших школярів

 

Вступ

       У педагогіці розглядаються три види діяльності людини:

-гра;

-навчання;

-праця.

       Саме вони є діючими чинниками формування світогляду особистості, її ідейних і моральних переконань. Опираючись на якийсь конкретний вид діяльності учня, ми можемо гармонійно поєднати її з іншими видами.

        У дитячі роки  гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво.

       Буденність життя може викликати у них захворювання. В  грі діти  і підлітки перевіряють свою силу і спритність, у них виникає бажання фантазувати, відкривати таємниці й прагнути чогось прекрасного.

       За вмілого використання , гра може стати незамінним помічником педагога. Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби , а ще – спрямовує в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості , вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому.

       І скрізь, де є гра, панує здорове, радісне дитяче життя.

 

 

 

Науково- теоретична база

 

     Гра – провідна діяльність дітей молодшого шкільного віку. Одним з її видів є дидактична гра. У системі роботи початкової ланки її розглядають як засіб навчання і всебічного виховання дітей. Дидактичні ігри використовуються для виконання програмних вимог усіх розділів програми.

       Діти вчаться виділяти окремі ознаки предметів, явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх за певними загальними ознаками, особливостями, вчаться міркувати, узагальнювати, робити висновки.

       Кожна дидактична гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри і водночас виконують дуже важливу функцію – організовують гру. Правила гри – це точно визначені вимоги до дітей, які даються в ігровій формі. Вчитель, враховуючи правила гри, визначає спосіб і послідовність дій.

       Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, тобто зміст тих знань, умінь і навичок, які застосовуються для розв’язання ігрового завдання і таким чином закріплюються в ній як у практичній діяльності.

       В процесі практичного  використання на уроках розвивально-дидактичних ігор доцільно дотримуватись таких вимог:

- гра повинна за змістом збігатися з навчальним матеріалом;

- зміст гри має відповідати дидактичній меті уроку;

- зміст гри має бути посильний для кожної дитини;

- дидактичний матеріал за способом виготовлення і використання повинен    

  бути простим;

- правила гри  - прості і чітко сформульовані;

- гра буде цікавою, якщо в ній беруть участь усі діти;

- підсумок гри – чіткий і справедливий;

- у міру формування у дітей пізнавальних інтересів і оволодіння ними елементів навчальної діяльності роль ігрового методу потрібно знижувати.

 

 

Сутність досвіду

 

      Погоджуюсь із думкою Ушинського К. Д.  про те, що ми надаємо таке важливе значення дитячим іграм, що якби організували вчительську семінарію, то зробили б там теоретичне і практичне вивчення дитячих ігор одним із головних предметів.

      Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність

Макаренка А. С. , який писав: „ Є ще один важливий метод – гра … Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці як дехто думає…В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля  та зусилля думки… Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, -  звичайно , у грі  гарній , правильній…”.

      На мою думку, саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять , жадоба до знань.

      Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина „ добудовує ” в уяві все , що недоступне їй у навколишній діяльності, в захопленні не помічає , що вчиться :

- пізнає нове;

- запам’ятовує;

-орієнтується в різних ситуаціях;

-поглиблює набутий раніше досвід;

-порівнює запас уявлень, понять;

-розвиває фантазію.

      У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

       Активно використовую на уроках дидактичні ігри серій „ Мовні” та „Природничо-математичні” у навчанні та вихованні всіх вікових груп дітей молодшого шкільного віку. Особливістю їх є те , що вони створюються і розробляються дорослими для навчання і виховання дітей. Дидактичні ігри поєднують елементи навчання з радісною для дітей ігровою діяльністю. Дидактична гра має сталу структуру, яка відрізняє її від інших видів діяльності дітей.

       Структура кожної дидактичної гри  - це основні елементи, які надають їй форми навчання і гри одночасно:

-дидактичні та ігрові завдання;

-ігровий задум;

-ігрові дії;

-правила;

-пізнавальний зміст;

-результат.

       Дидактичні завдання визначаються вчителем відповідно до програми. Ігрові завдання – це ті завдання, які виконуються дітьми в ігровій діяльності.

       Постановка двох завдань – дидактичних та ігрових – відображає взаємозв’язок  навчання і гри.

       Ігровий задум у дидактичних іграх здебільшого виражений у самій назві.

       Ігрові дії надають дидактичній грі ігрової форми і викликають у дітей інтерес до її змісту. Адже ігровий задум можна реалізувати лише в ігрових діях. Ігрові дії організовують діяльність  кожної дитини і об’єднують колектив у грі. Ці дії дуже різноманітні. Іноді вони зумовлені елементами змагання.

          Наприклад, потрібно запам’ятати предметні малюнки і швидко відтворити („Око - фотограф”) , швидко знайти суму чисел, щоб досягти мети(гра „Шлях до дупла”) (додаток №1).

      Розвивально-дидактичні ігри використовую і для розв’язання певних завдань морального та естетичного виховання. Наприклад, вони допомагають розвивати в дітей критичність до себе та інших, виховувати ініціативу, самостійність, кмітливість, почуття прекрасного.

       Велике значення має форма, в якій учитель оцінює результати гри. В усіх випадках підведення підсумків гри першою й основною формою оцінювання є похвала.

      Система підведення підсумків гри передбачає:

-доброзичливе ставлення до учня;

-позитивне оцінювання зусиль учня , спрямованих на розв’язання завдання в усіх випадках, навіть тоді, коли ці зусилля  не приводять до позитивного результату;

-детальний аналіз утруднень учня і помилок, допущених ним;

-конкретні вказівки, спрямовані на поліпшення досягнутого результату.

      Ігрова діяльність  - один із ефективних засобів підвищення якості сприймання молодшими школярами програмового матеріалу.

      У структурі уроків  ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

       Дидактично-розвивальні ігри – це ігри, що входять безпосередньо до  структури уроку і сприяють засвоєнню, поглибленню і закріпленню навчального матеріалу та є засобом загального розвитку особистості, сформованості, самостійності.

        Видами дидактичних ігор є:

-сюжетно-рольові;

-ігри-драматизації;

-ігри-конструювання.

        Дидактично- розвивальні ігри набувають різних форм. Вони можуть бути тільки в словесній формі; поєднувати слово й практичні дії; поєднувати слово й наочність; поєднувати слово й реальні предмети.

        У методичному аспекті дидактично-розвивальні ігри – це ігри, побудовані на програмовому матеріалі; розваги з використанням додаткової літератури, що розвивають пам'ять , уяву, фантазію, дотепність і винахідливість учасників; один із дієвих засобів засвоєння та узагальнення учнями знань.

        Ігри активізують психічні процеси діяльності учня молодшого шкільного віку (відчуття, сприймання, мислення, уяву, пам'ять , увагу), волю, мову, які призводять до позитивних зрушень у розвитку школяра. Використання на уроках дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий, творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу.

       Якщо будь-яку гру використовувати надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї , бо зникає новизна. Тому варто, залишаючи незмінними  ігрові дії, вносити до змісту нове:

-ускладнювати правила;

-змінювати предмети;

-включати елементи змагання;

-починати гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину.

      На мою думку, хибним є твердження про те , що дидактично-розвивальні ігри  - найдоцільніші наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільше стомлені.

       Як свідчить мій досвід, гра може бути найкращим початком для створення емоційного настрою уроку, ефективного ознайомлення дітей із його завданнями, пожвавлення процесу тренувальних вправ.

       Гра  є доцільною впродовж усього уроку. Гра може бути ефективним завершенням уроку:

-підбиттям результатів;

-підсумків;

-узагальненням вивченого.

      Розуміння позитивних аспектів цих дидактичних ігор допоможуть учителеві:

1.Здійснити індивідуальний підхід до кожного учня, що забезпечує 

    результативність сприймання.

2.Дізнатись про ступінь сформованості мовних та природничо-  

   математичних умінь та навичок.

3.Виявити уподобання учнів.

4.Зрозуміти позитивні якості і вади учнів, допомогти кожному позбутися

   негативних якостей і розвинути якості, необхідні для навчання, не 

   примушуючи їх це робити вольовими зусиллями.

       Разом з тим у дидактичній грі знання сприймаються емоційно, а тому запам’ятовуються краще і зберігаються довше.

       Містком між образом, сформованим у дитини, є малюнок. Переконуюсь, що за допомогою малюнка дитина передає свої думки, почуття, емоції та вивчає навколишній світ. У класі немає жодного учня, який  не любить уроку малювання, а саме процес зображувальної діяльності, що викликає почуття радості, захоплення, піднесення. Тому пропоную цикл дидактичних ігор, що на матеріалі малюнка розв’язують ряд задач:

1.Вчити дітей концентрувати увагу на матеріалі гри та ї меті.

2.Формувати візуальні образи, що мають смислове та почуттєве забарвлення.

3.Розвивати творчу уяву дітей.

4.Вчити виконувати  завдання самостійно, конструктивно спілкуватися з учасниками гри.

5.Виховувати почуття взаємоповаги.

      Для прикладу пропоную розглянути гру Допоможи Олівцю(1 клас).

      Правила гри: учні діляться на дві команди по вісім чоловік (можна на три групи). У гості до школярів приходить Веселий Олівець з плакатом, на якому записані слова(додаток№2).

      Завдання командам(групам):

1.Скласти усне оповідання, використовуючи слова з плакату.

2.Придумати заголовок.

3.Намалювати до оповідання малюнок.

       Необхідна умова гри: намалювати якомога більше елементів , щоб малюнки були якнайцікавішими. Діти допомагають Олівцю, вони складають оповідання, використовуючи слова з плакату.

       Наводжу зразки оповідань:

1).„Настало літо. Миколка взяв вудочки і з котом пішов на річку. На березі він побачив качку з каченятами. Хлопчик  упіймав рибку і нагодував каченят.”

2).„Миколка жив улітку  в селі. Він допомагав бабусі доглядати за качкою з каченятами. А ще хлопчик любив рибалити. Миколка брав вудочки та йшов на річку, ловив рибку, а кіт Мурчик грівся на сонечку.”

        - Який заголовок можна придумати до оповідання?

        - Які малюнки можна намалювати?

       Дітям роздаються чисті листки і вони малюють свої малюнки. Двоє дітей малюють на дошці кольоровою крейдою. Коли в класі заслуховується 4-5 оповідань, здійснюється диво – Олівець намалював картину. Я перевертаю плакат з опорними словами на зворотній бік і перед дітьми відкривається готова картина – учні бачать результат своєї праці.

        Всі учні допомагали Олівцю – і він намалював картину. Виграє та команда , яка склала найкраще оповідання та намалювала найкращий малюнок.

       Ефективною у навчально-виховному процесі  є  вправа « Термометр»

       Мета: організація самооцінної діяльності учнів, отримання вчителем інформації за визначеним критерієм із метою її використання для корегування ходу заняття.

       Обладнання: малюнок термометра, ручка ( олівець ).

       Учитель пропонує учням за допомогою крапки зафіксувати на «градуснику» свою оцінку запропонованого критерію:

      1. Своєї готовності до заняття.

      2. Виконання домашнього завдання.

      3. Знань за вивченою ( новою ) темою.

      З метою активізації уваги учнів на уроці пропоную  розглянути  вправу « Дерево настрою ».

 

       Мета вправи: організація самооцінної діяльності учнів; здобуття вчителем інформації за визначеним критерієм; активізація різних типів рефлексії залежно від обраного критерію.

       Обладнання: паперовий макет дерева, кружечки червоного і синього кольору

       Червоний – позитивна відповідь, синій – негативна.

       Відповіді за критеріями:

    1.  Свій настрій перед заняттям.

    2.  Свій настрій після заняття.

    3.  Бажання взаємодіяти ( на початку заняття ).

    4.  Готовність до уроку.

    5.  Результативність власної діяльності ( в кінці заняття ).

    6.  Результати діяльності групи ( в кінці заняття ).

 

Висновки

 

         Таким чином, ігри в навчанні молодших школярів є важливим засобом розвитку інтересу до вивчення навчальних предметів. І ще важливим фактором є те, що в цих іграх немає тих , хто програв або виграв, тут виграють усі. Ігри можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дає змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними.

          Емоційне піднесення, захоплення, радісний настрій – істотні ознаки дидактичних ігор мовного та природничо-математичного циклів.


Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930