Субота, 25.11.2017, 01.06.52
Вітаю Вас Гость | RSS

Підгороднянська ЗОШ І - ІІІ ст.

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Олійник З.І.

Розвиток критичного мислення

учнів початкової школи

 

Вступ

 

Демократичні зміни, що відбуваються в суспільстві, позначаються і на завданнях шкільної освіти. Вирішення сучасних проблем вдосконалення освіти пов’язано з переходом до розробки інноваційної технології, яка має базуватися на підвищенні рівня пізнавальної активності учня, перенесення акцентів з процесу відтворення на процеси розуміння й мислення.

Однією з таких технологій є технологія розвитку критичного мислення,  стрижнем якої є діалогічний підхід до навчання на основі ретельно продуманого та концептуально обґрунтованого поєднання різноманітних методів, форм та засобів навчання. Таке викладання вимагає від учителя переорієнтації всієї навчально-виховної роботи на пріоритет індивідуальних, парних, групових видів діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.

Сьогодні людина як ніколи стикається з необхідністю визначення достовірності та осмислення нової інформації, вироблення альтернативних варіантів та вибору оптимального рішення, передбачення та аналізу наслідків, необхідністю логічного аргументування своєї думки у дискусіях з опонентом. Отже, розвиток критичного мислення є необхідною складовою освітньої системи.

 

Науково-теоретична база

 

Термін «критичне мислення» не є новим для вчителів. Поняття «критичне мислення» використовується в світовій методичній літературі вже більше 50 років. У нас цей термін почали вживати з кінця 90-х років ХХ століття.

У літературі існує багато визначень цього терміна. Як правило, критич­ним називають таке мислення, що допомагає нам відрізнити те, що здаєть­ся, від істини, факти від суджень. Канадський професор Ральф X. Джонсон визначає критичне мислення як «особливий вид розумової діяльності, що дозволяє людині винести раціональне судження щодо запропонованої їй точці зору або моделі поведінки».

            Критичне мислення часто називають «спрямованим мисленням», тому що       воно спрямоване на одержання бажаного результату. Професор Девід Клустер дає, найбільш зрозуміле і корисне для вчителів ви­значення критичного мислення. Він називає п'ять складових критичного мислення:

      1.Критичне мислення — мислення самостійне. Ніхто не може думати за нас. Ми формулюємо свої ідеї, оцінки й переконання винятково самі й для самих себе. Мислити критич­но можна в будь-якому віці, навіть малята здатні думати критично і цілком самостійно. Самостійність — перша і, можливо, найважливіша ознака критичного мислення.

      2.Інформація є відправним, а не кінцевим пунктом критичного мислен­ня. Знання створює базу, без якої людина не може мислити критично. Щоб висловити складну думку, потрібно переробити гору фактів, ідей, теорій, концепцій. На уроках учні самі починають розуміти: для того щоб навчитися мислити на більш високому рівні, потрібно мати знан­ня. Завдяки критичному мисленню процес пізнання стає осмисленим, безперервним і продуктивним.

     3.Критичне мислення починається з постановки питань і з'ясування проблем, які потрібно розв'язати. Люди допитливі у своїй природі. Ми помічаємо щось нове і хочемо довідатися, що це таке. «Жити — значить мати проблеми, а розв'язувати їх — значить зростати інтелектуально». (Дж. Гілфорд).

Американський філософ і педагог Джон Дьюї вважав, що критичне мислення виникає тоді, коли учні починають займатися конкретною проблемою: «Тільки борючись із конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі сформованої ситуації, учень дійсно думає». Основне завдання вчителя, який навчає учнів мислити критично, — це навчити їх ставити запитання та формулювати проблеми, тому що вміння розв'язувати проблеми — шлях до досягнення мети, шлях до успіху.

          4. Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Критично мисляча людина може знайти власне розв'язання проблеми й обгрун­тувати його розумними доказами. Вона усвідомлює, що можливі й інші розв'язання тієї ж проблеми, але може довести, що її розв'язання є оп­тимальним.

5. Критичне мислення — це мислення соціальне. Особлива думка пере­віряється й удосконалюється, коли нею діляться з іншими. Коли ми дискутуємо, сперечаємося, обмінюємося думками з іншими людьми, ми уточнюємо й поглиблюємо свою власну позицію. Тому для форму­вання в учнів навичок критичного мислення необхідно використовува­ти інтерактивні методи: парну й групову роботу, дискусії й дебати, про­екти й письмові роботи.

Критичне мислення починалося як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення.

 Роберт Енніс ви­значає критичне мислення як «прийняття обміркованих рішень у тому, як варто діяти й у що вірити».Слово «критичне» припускає насамперед оцінювальний компонент: чи вдало вибрані джерела, чи добре ми проаналізували інформацію, чи пра­вильні висновки зробили з неї, чи правильне рішення ми прийняли і т. д.

    З точки зору психології критичне мислення — це таке мислення, яке має наступні характеристики:

         глибина (проникливе мислення) — вміння проникати в суть, бачити неясне там, де іншим усе здається цілком ясним і зрозумілим;

послідовність — уміння дотримуватися логічних правил, не суперечити самим собі, обґрунтовувати висновки;

         самостійність — уміння ставити питання, знаходити нові підходи до їх з'ясування;

         гнучкість — уміння змінювати спосіб розв'язання проблеми, знаходити нові шляхи, бути вільним від шаблону;

          швидкість - уміння швидко впоратися з пізнавальними завданнями;

         стратегічність — послідовне висування гіпотез, визначення ознак (ска­нування і фокусування) під час розв'язання задач

З точки зору педагогічної теорії розвивального навчання (Є. С. Полат), на якому в учня як суб'єкта пізнавальної діяльності розвивається і формується

механізм мислення, а не експлуатується пам'ять, критичне мислення має наступні ознаки:

аналітичність (відбір, порівняння, зіставлення фактів та явищ); асоціативність (установлення асоціацій з раніше вивченими фактами, явищами); самостійність;

логічність (уміння будувати логіку доказовості розв'язання проблеми, послідовність дій);

системність (уміння розглядати об'єкт, проблему в цілісності їх зв'язків і характеристик).

    Таким чином, запорукою успішного впровадження технології критичного мислення є готовність вчителя до змін, яким мають бути притаманні певні риси: гнучкість, вміння приймати самостійні рішення, критично оцінювати предмет навчання.

 

Сутність досвіду

 

Формування основ критичного мислення  розпочинається  вже в початковій школі. Однією з програм, спрямованих на реалізацію проблеми є  програма «Читання та письмо для розвитку критичного мислення», яка містить низку стратегій: «асоціативний кущ», «гронування»,  «знаю – хочу – вивчу», «читання тексту з позначками», «спрямоване читання», «кола вена», «карусель», «кубування», «сенкан», «есе», «дерево рішень». Намагаюся впроваджувати всі стратегії, хоча вікові особливості молодших школярів не дають змоги працювати за окремими з них («знаю –хочу – вивчу», «спрямоване читання», «есе», «дерево рішень»).

Ефективною є методика «Шість капелюхів мислення», розроблена французьким психологом Едвардом де Боно. Шість капелюхів – шість різних способів мислення. Червоний – означає емоційне мислення, чорний – критичне, жовтий – оптимістичне, зелений – це творчість, синій відповідає за управління мисленням, а білий – за факти і цифри. Використання цієї методики навчає школярів думати різними способами, по-різному оцінювати ситуацію, прогнозувати події.

На мою думку, ефективними прийомами розвитку критичного мислення саме молодших школярів є завдання-пастки. Наприклад: завдання-пастки, що сприяють уважному,  критичному сприйманню завдання і можливої відповіді. Учитель формулює завдання і пропонує неправильну відповідь. Вислуховуються  відповіді дітей і варіант учителя. Дитина має зіставити власну відповідь з відповідями інших. Серед відповідей можуть бути помилкові, а також запропоновані учителем. Це забезпечує виховання звички довіряти собі не менш, ніж іншим. Аналізуючи виконання завдання звертаю увагу не на результат, а на спосіб дії дітей.

Завдання-пастки, що розрізняють понятійну і життєву логіку. Наприклад, чи є родичами слова  «будинок» і «будівельник». Іноді учні розмірковують, що людина і будинок не можуть бути родичами. Тому дітям необхідно зіставити логіку понятійну і наукову.

Основою для розвитку критичного мислення молодших школярів вважаю урок читання. Прагну організувати його так, щоб учні були не спостерігачами, пасивними об’єктами сприйняття літературного матеріалу, а стали рівноправними суб’єктами творчого процесу, активними шукачами, дослідниками тексту, аналітиками, критиками, авторами. Активізувати діяльність  учнів допомагають такі форми: «вільний мікрофон», «мозковий штурм», «інтерв’ю»,  «карусель» та інші. Ці форми використовую під час актуалізації знань, перед вивченням нової теми або узагальненням. Учні не бояться висловлювати та відстоювати свої думки.

 Урок з елементами розвитку критичного мислення найчастіше проводжу за такою структурою.

І.Актуалізація.

ІІ. Усвідомлення.

ІІІ, Рефлексія. (додаток 1)

Велику роль у розвитку критичного мислення відіграє постановка, навчання формулювати запитання різної складності. Тому на всіх етапах уроку використовую шість евристичних запитань: «Хто?», «Що?», «Де?», «Як?», «Коли?», «Чому?»

Використовую завдання, що формують уміння запитувати необхідну інформацію. Наприклад, до якої частини мови належить слово «черговий»? Відповідаючи на це запитання учень має аналізувати це слово у реченні: «Черговий учень поливає квіти», або «Черговий поливає квіти».

Завдання, де запитують учні, а відповідає учитель. Гра «Так-ні». Учитель задумує слово, а учні відгадують його, запитуючи інформацію.

Уроки читання мають навчити дітей добре читати, що надто важко, тому що існує велика відмінність в начитаності, у володінні технікою читання, в інтересі до предмета. До того ж, крім безпосереднього читання, сам урок включає і екскурсії, і спостереження, і бесіди етичного порядку тощо. Розв'язати ж проблему навчання дітей читанню і зацікавити їх у ньому повинен урок позакласного читання, який має вплинути на формування у школярів навички читання, адже вона більш ефективно розвивається при самостійному читанні нових текстів, що і відбувається у процесі підготовки до уроків позакласного читання.

Між класним і позакласним читанням немає чіткого вододілу; це уроки взаємно пов'язані. Але якщо на уроках читання велика увага надається техніці читання, то вчитель мусить пам'ятати, що без допомоги додаткового читання (позакласного) ніколи не навчити дітей по-справжньому глибокому розумінню змісту. Саме цьому і сприяє  використання прийомів та методів критичного мислення. Такі уроки позакласного читання допомагають учням глибше розуміти зміст творів, не боятися висловлювати власну думку, підвищувати пізнавальну активність . Пріоритет індивідуальних, парних, групових видів діяльності дослідницького, пошукового творчого характеру дозволить підняти уроки позакласного читання на новий рівень.

Тому, застосовуючи на уроках позакласного читання прийоми і методи критичного мислення, вчитель досягає набагато кращих результатів.

На підготовчому етапі учні читають ще погано, в результаті може бути порушена цілісність сприйняття, тому, такий прийом, як «Читання частинами» допоможе краще проаналізувати текст, усвідомити його зміст, зробити певні висновки. В процесі бесід за прочитаним потрібно відходити від запитань та завдань, які вимагають лише відновлення прочитаного: тут необхідно розвивати аналіз, питання повинні наштовхувати школярів на роздуми, співставлення, висновки.

На  навчальному етапі учні виражають своє відношення до прочитаного, дають поради у проблемних ситуаціях, роздумують над тим, як нова інформація може знадобитися у повсякденному житті.

Діти чутливі до чужого горя та радості, їм доступні проблеми, їх радують чесні люди та не подобаються нечесні, підлі. У дітей розвинена уява, вони співчувають героям художніх творів, входять в роль при інсценізації та при переказі. Все це необхідно враховувати при організації уроку позакласного читання.

Методична модель пізнавального процесу в технології розвитку критичного мислення можна представити у вигляді таблиці (додаток 2).

Не можна навчитися краще думати, просто читаючи, чи слухаючи учителя. Суттєвим компонентом критичного мислення є установка на нього. Людині, що користується критичним мисленням, притаманні певні особистісні якості (додаток 3).

 

Висновки

 

Критичне мислення сприяє тому, що у дітей формуються вміння проникати в суть проблеми, розвиває вміння дотримуватись логічних правил, обґрунтовувати висновки. Учні вчаться ставити питання, знаходити шляхи до їх вирішення. Діти, які мислять критично, відходять від шаблонів, вміють швидко впоратися з завданням пізнавального характеру.

Досвід показує, що на практиці необхідно використовувати форми та методи критичного мислення,  які більш доцільні до певного класу. Саме така робота дає змогу створювати на­вчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічнемислення, зв'язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змо­гу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930